Після підриву Каховської ГЕС: вплив на Олешківські піски та дельту Дніпра
Минуло понад рік після підриву Каховської гідроелектростанції, але екологічні наслідки трагедії продовжують визначати майбутнє півдня України. Вибух, який спричинив масштабне затоплення, а потім — осушення тисяч гектарів території, докорінно змінив баланс водних екосистем Дніпра та Херсонщини.
Вплив на екосистему: нова гідрологія регіону
Після руйнування греблі рівень води у нижній течії Дніпра різко впав, що призвело до зневоднення заплав і боліт у дельті. Значна частина територій, які раніше були під водою, тепер перетворилася на пилові пустки. Водночас інші райони, особливо поблизу Олешків, отримали нові водотоки та тимчасові озера, утворені підземними джерелами.
Фахівці зазначають, що дельта Дніпра почала частково відновлюватися природним шляхом — повертаються водоплавні птахи, з’являються зарості очерету. Проте на це потрібно не менше 5–10 років без додаткових втручань.
Олешківські піски: загроза ерозії та пожеж
Після осушення частини територій вода більше не стримує розповсюдження піщаних масивів. Внаслідок цього Олешківські піски, найбільша пустеля Європи, зазнають посиленої вітрової ерозії. Пісок поширюється на нові території, що підвищує ризики пилових бур і пожеж.
За даними екологів Національного природного парку «Олешківські піски», площа активних дюн збільшилася на 12%, а кількість випадків займання сухої рослинності — утричі. Для запобігання подальшій деградації необхідне створення захисних лісосмуг і контроль за відновленням вологи у ґрунтах.
Токсичні відкладення в дельті Дніпра
Осідання мулу після спаду води виявило високу концентрацію важких металів — свинцю, марганцю та нафтопродуктів. Ці токсичні залишки утворилися через вимивання промислових відходів із затоплених територій. За оцінками Інституту гідробіології НАН України, до 15% донних відкладень дельти залишаються небезпечними для флори та фауни.
Водночас спостерігається повільна самоочистка водойм: природна фільтрація через ґрунт і біоценози очеретів поступово знижує рівень токсичності, але екологи наголошують, що процес може тривати до 2030 року.
Відбудовувати чи дати природі шанс?
У суспільстві триває дискусія щодо майбутнього Каховської ГЕС. Частина експертів вважає, що відбудова греблі необхідна для енергетичної стабільності півдня, забезпечення зрошення аграрних районів і відновлення судноплавства.
Інші наголошують, що повернення водосховища знищить природне відновлення, яке вже розпочалося. Без нього регіон може перетворитися на унікальний природний заповідник із системою заплав, островів і нових біотопів, що мають цінність для екології Чорноморського басейну.
«Ми стоїмо перед вибором між техногенною моделлю минулого і шансом дати природі відновитись», — говорить екологиня Оксана Сидоренко.
Що далі
Науковці пропонують компромісне рішення: створити Каховський національний природний парк на базі частини колишнього водосховища, а також розробити нову концепцію управління водними ресурсами півдня — із мінімальним техногенним впливом.
Поки ж регіон живе у реаліях посткатастрофи: одні райони досі потерпають від нестачі води, інші — від пилових бур. Але саме тут формується новий природний ландшафт, який може стати символом відродження після руйнування.
