Ситуація на лівобережжі Херсонщини: обстріли, рух техніки, безпека
Початок грудня 2025 року на Дніпровських берегах позначився черговим загостренням. Російські війська посилюють присутність на протилежному березі, активніше застосовують артилерію та ударні дрони. Для мешканців прифронтових громад кожен вихід з дому залишається ризиком, адже часом між сигналом тривоги та вибухами минають лічені хвилини.
Поточний стан фронту на лівому березі
Українські сили оборони повідомляють про стабільно високу інтенсивність боїв уздовж Дніпра. Ворог облаштовує нові вогневі позиції, підтягує ствольну й реактивну артилерію, намагається закріпитися на островах і в прибережній зоні. Частина протилежного берега перетворена на ланцюг окопів, бліндажів та бетонних укриттів, а переправи та склади боєприпасів перебувають під вогневим контролем українських підрозділів. Попри це, локальні атаки на прибережні громади тривають, і для тисяч людей саме Херсонщина досі залишається фронтовим домом.
Обстріли прифронтових громад
Протягом осені та початку зими кількість атак по правобережних населених пунктах знову зросла. Окупаційні війська застосовують ствольну й реактивну артилерію, ударні безпілотники та керовані авіабомби, які дозволяють вражати цілі на значній відстані. Під удар потрапляють житлові квартали, лікарні, об’єкти енергетики, склади й дороги. Люди дедалі частіше говорять про нічні обстріли, що йдуть хвилями, коли одна серія вибухів змінюється іншою без довгих пауз.
Через пошкодження ліній електропередач і котелень окремі райони залишаються без світла й тепла, робота закладів освіти та медичних установ переходить на скорочені графіки. У селах і містечках, де вибухи чути майже щодня, батьки тримають дітей ближче до підвалів, заздалегідь продумують маршрути до укриттів і запасають воду та прості продукти, адже лівобережжя лишається джерелом постійної загрози з боку артилерії й дронів.
Життя цивільних у прибережній зоні
Сотні родин продовжують залишатися у прибережних селах і містечках, незважаючи на ризики. Частина людей не наважується на евакуацію через літніх батьків, господарство чи відсутність заощаджень. Люди пристосовуються до відключень, переходять на печі й генератори, організовують чергування біля підвалів, де тримають запас свічок, ковдр і аптечок першої допомоги.
Постійний стрес і відчуття невизначеності впливають на психологічний стан мешканців. Психологи та волонтери радять підтримувати контакт із сусідами й рідними, разом обговорювати плани дій, не покладатися на чутки й користуватися тільки перевіреними повідомленнями влади. Для багатьох родин мрія про повернення до спокійного життя пов’язана з тим днем, коли Херсонщина перестане бути лінією зіткнення і знову асоціюватиметься з домом, а не з обстрілами й руїнами.
Рух російської техніки та укріплення
Розвідка та спостережні групи фіксують рух колон вантажівок і бронетехніки вздовж протилежного берега. Частину машин ховають у лісосмугах і покинутих господарських будівлях, намагаючись уникнути ураження дронами. На окремих островах тривають позиційні бої невеликих груп, де сторони використовують човни й понтони. У глибині оборони окупаційні підрозділи поглиблюють окопи, будують бліндажі й облаштовують склади боєприпасів, намагаючись надовго закріпитися на лівобережжя.
Паралельно противник посилює систему радіоелектронної боротьби, щоб глушити роботу українських дронів спостереження й коригування. Військові експерти припускають, що взимку зросте роль ударних безпілотників і високоточних боєприпасів, здатних уражати окремі об’єкти на великій відстані. Це підтримує постійну напругу для прифронтових громад навіть за відсутності масштабних наземних штурмів.
Рекомендації щодо особистої безпеки для цивільних
Фахівці з цивільного захисту наголошують, що особиста безпека залежить від простих, але послідовних дій. Важливо завчасно визначити найближче укриття, перевірити його стан і час, потрібний, щоб туди добігти. Рекомендують тримати напоготові «тривожну сумку» з документами, ліками, мінімальним запасом води й продуктів, ліхтариком і зарядними пристроями. У прифронтових громадах радять уникати великих скупчень людей, стоянок біля адмінбудівель, мостів і ринків, які часто стають цілями повторних ударів.
Не менш важливо мати домовленості з родиною та сусідами щодо спільних дій у разі загрози. Представники служб порятунку нагадують, що обстріли часто повторюються хвилями, тому повертатися на вулицю одразу після відбою небезпечно. Сімейні чати, узгоджені маршрути до укриттів і прості правила на кшталт «не стоїмо біля вікон, не знімаємо прильоти на телефон» допомагають зменшити ризики. У таких умовах базова інформаційна та фізична безпека стає щоденним завданням кожної родини.
